Історія села
Павлівка – село Генічеського району Херсонської області.
Знаходиться село в 65 км. Північно-заходу від районного центра м.Генічеська і в 38 км. від залізничної станції Партизани на лінії Мелітополь-Джанкой.
Неосяжний степ… У 1860 році потяглися звивистими ланцюжками підводи з переселенцями з Курської, Полтавської та Орловської губерній.
Назва села походить від імʼя першого переселенця – Павла (Павлівка). Наше село в той час, разом із сусіднім селом Петрівка, називалося Мустопой (Мостополь), що в перекладі з татарської означає «Зелена долина».
У 1889 році відбулося відокремлення від поселення Мустопой і утворення Павлівки, як самостійного села.
На початку ХХ століття Павлівка являла собою село, в центрі якого була церква і церковноприходська школа. Пізніше церкву було зруйновано, що називали «сторожка» ще довго служило – була там школа (чотири класи), а потім лікарня і житловий будинок для вчителів.
У січні 1918 року на території села засновано сільську раду. Першим головою був Захар Головко. Його розстріляли білогвардійці в 1920 році. У 1920 році були організовані і діяли партійні та комсомольські організації.
В Павлівці було організоване колективне господарство «Союз» (ТСОЗ – товариство спільного обробітку землі) на основі селянських господарств.
На весні 1930 року на базі ТСОЗу було організовано вісім колгоспів.
1934 рік – колгоспи одержали перші трактори, а в 1935 році в селі з*явилися перші автомобілі.
В 1940 році побудований цегельно-черепний завод (цегельня).
1941 рік. Війна. 15 вересня 1941 року село було окуповане німецькими загарбниками. Здорових жінок, дівчат та підлітків вивезли на каторжні роботи до Німеччини.
30 жовтня 1943 року 999-й полк 263-ї стрілецької дивізії 51-й армії 4-го Українського фронту визволили село від німецько-фашистських окупантів.
Більше 200 павлівців пішли на фронт. З них 138 – полягли в запеклих боях, 49 – вважаються зниклими безвісті. 38 наших односельчан нагороджено орденами і медалями Союз РСР.
До 40-річчя Перемоги заклали парк і збудували меморіальний комплекс односельчанам, які загинули на фронтах війни. Меморіал відкрили 9 травня 1985 року.
1955 рік – початок електрифікації села
В 1956 році жителі зводили свої будинки вже не з саману, а з каменю(ракушняк).
1960 року головою колгоспу «Родина» призначено Бочарова Павла Єгоровича. А з липня 1963 року починається для Павлівки «епоха Фокіна» - Дмитро Абрамович був біля «керма» колгоспу по жовтень 1992 рік. 29 років керував Фокін Д.А.
Ця людина відома не тільки на весь Генічеський район, а й за межами області знали про нього і про його трудову діяльність. Своє життя він присвятив розвитку села, покращенню добробуту людей, повів колектив до вершин слави.
В 1967 році 7 листопада на урочистому мітингу в центрі села відкривається Будинок культури, бібліотека. По селу прокладається водопровід (30 км. довжиною). Відкривається два дитячих садка «Сонечко» і «Дзвіночок». Побудовано широкогабаритні приміщення для великої рогатої худоби на 5000 голів, для овець на 3000 голів і свиней на 1800голів.
1970-1972 роках будується і вводиться в дію птахо комплекси для курей – молодняку на 200000 голів і для курей – несучок на 150000 голів.
Все більше впроваджується механізація та автоматизація сільськогосподарських робіт. В селі побудований асфальтний завод і заасфальтовано дороги і вулиці.
В січні 1971 року вводиться в експлуатацію приміщення нової двоповерхової середньої школи.
1984 року, за ініціативою голови колгоспу Фокіна Д.А. побудовано шкільний тваринний цех «Зіронька».
